Розвиток художніх здібностей,

творчості у сучасних школярів засобом

використання продуктивних технологій

Зміст

Вступ	4
РОЗДІЛ 1 Розвиток художніх здібностей, творчості на уроках образотворчого мистецтва.	10
1.1. Форми та методи розвитку стійкого інтересу учнів до художньої діяльності.	10
1.2.Нетрадиційна техніка малювання як засіб розвитку дитячої образотворчої діяльності.	14
1.3.Розвиток творчих здібностей учнів на уроках образотворчого мистецтва шляхом використання інформаційно-комунікаційних технологій.	16
РОЗДІЛ 2 Кольоротерапія та її вплив на школярів	18
2.1. Психологічна дія кольорів	18
2.2.Семантика кольору в аспекті культурологічних уявлень античності та Єгипту.	20
РОЗДІЛ 3 Продуктивне навчання на уроках мистецьких дисциплін	23
3.1 Суть продуктивного навчання	23
3.2.Проектне навчання одна із модифікацій продуктивного навчання.	25
РОЗДІЛ 4 Шляхи реалізації продуктивного навчання	27
4.1. Інноваційні технології в активізації пізнавальної діяльності на уроках образотворчого мистецтва.	21
4.2. Ігри з кольорознавства – одна із продуктивних технологій уроків образотворчого мистецтва	30
4.3. Засоби оцінювання, тести та кросворди з мистецьких дисциплін	38
Висновки	40
Список джерел	41
Додатки	42

ВСТУП

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. 3 поміж усіх видів мистецтва образотворче є унікальним у вирішенні завдань громадянського та духовного становлення підростаючого покоління. Уміти бачити і розуміти красу навколишньої дійсності повинна кожна людина не тільки для свого духовного збагачення, а й для успішної роботи. Незалежно від того, в якій вона працює галузі. Творчі здібності потрібні людині в найрізноманітнішій діяльності; немає таких професій - від земних до космічних - де можна було б обійтися без творчої уяви, аналітичного мислення, гостроти сприймання та емоційного відгуку на явища навколишнього світу, де б не потрібні були практичні навички роботи з різними матеріалами. Вивчення учнями властивостей кольорів та різних технік сприяє їхньому розумовому розвитку, удосконаленню політехнічних уявлень про особливості й різноманітність технологічних прийомів роботи з матеріалами. Тому працюю над проблемною темою: «Розвиток художніх здібностей, творчості у сучасних школярів засобом використання продуктивних технологій»

Метою продуктивного навчання є засвоєння знань та умінь, володіючи якими випускник школи знаходить підґрунтя для свого подальшого життя. «Продуктивні — означає необхідні, дієві, міцні, постійно актуальні, сформовані на належному рівні знання та уміння, - стверджує Іван Підласий. [ 14, с.12]. Технологія продуктивного навчання надає можливість навчання на основі практичного життєвого досвіду, що допомагає молоді в їхньому професійному пошуку, розв'язанні їхніх соціальних, освітніх психологічних і культурних проблем.

Саме такий підхід до організації навчальної діяльності в загальноосвітній школі художньо-естетичного профілю обумовив вибір проблемної теми викладання уроків образотворчого мистецтва та художньої культури. Кількість шкіл продуктивного навчання як альтернативних в різних країнах дедалі збільшується, але оскільки на сьогоднішній момент до проекту долучаються і загальноосвітні школи, одним з можливих шляхів розвитку продуктивної освіти є введення її прийомів та практик як доповнення до звичайного навчання у загальноосвітній старшій школі без скасування класно-урочної системи. Такий підхід пропонує наш співвітчизник Іван Підласий. Для ефективної інтеграції ідеї продуктивного навчання в існуючу систему середньої освіти виникає необхідність розробити продуктивну педагогічну технологію, яка б дозволила досягти високоякісний результат при розумному сполученні індивідуального навчання з груповим та одержати продукт максимальної кількості і якості за мінімальний час. [14, с.12 ]

Продуктивне навчання спрямоване на організацію навчальних занять, які сприяють створенню під керівництвом учителя проблемних ситуацій, й активну самостійну діяльність учнів з їх вирішення, у результаті чого відбувається розвиток розумових здібностей особистості та творче оволодіння знаннями, навичками, уміннями. Пізнавальна самостійність учнів у навчанні визнається й визначається як готовність особистості до оволодіння знаннями своїми силами. А пізнавальна активність полягає в тому, що учень, аналізуючи, порівнюючи, синтезуючи, узагальнюючи та конкретизуючи фактичний матеріал, сам шукає та одержує нову інформацію. Постановка практичних завдань у якості практично орієнтованого змісту освіти в корені змінює всю справу навчання. Самовизначення стимулює мотивацію.

Освітні цілі в продуктивному навчанні — отримання конкретного продукту в результаті самостійної предметної діяльності учня згідно із загальними вимогами навчання.

Індивідуальні програми, метод проектів, розвивальні та дидактичні ігри, використання різних методів, прийомів, інтерактивних технологій, засобів оцінювання учнів, навчання в ситуації реальної роботи — найважливіші відмінні риси в організації процесу продуктивного навчання. Продуктивне навчання відрізняється від відомих методів і форм навчання тим, що до процесу навчально-пізнавальної діяльності додаються завдання, що потребують від учнів створення власного значимого продукту на підставі знань, якими вони володіють. Між питанням як методом перевірки знань у традиційній системі навчання і навчальним завданням продуктивного навчання існує величезна відмінність. Суть її в тім, що питання припускає відповідь, яку можна знайти, звертаючись до тексту вже відомого знання (Хто? Що? Коли? Навіщо?). Виконання завдання несе в собі алгоритм самостійного пошуку інформації на основі трансформації, переносу засвоєних знань і вмінь для вирішення певних проблем, ситуацій тощо. Навчальне завдання може створювати навчальну ситуацію тоді, коли необхідно знайти відповідь, а засобів для цього не завжди достатньо. Ситуація припускає знаходження способу дії, а не зміну предмета, з яким діє суб'єкт навчання? Таким чином, систематична, з уроку в урок, організація самостійної пізнавальної діяльності учнів на основі таких завдань формує в них активну позицію. За сучасних умов постійно вдосконалюються технології, з’являються нові, оновлюється обладнання, інноваційні технології, що вимагає постійної роботи працівника над собою. Для цього учням доцільно давати творчі завдання, роботи творчо-пошукового характеру. Все це привчає їх шукати інформацію, аналізувати її, узагальнювати, визначати головне, потрібне саме для них, уміти з’ясовувати цю інформацію надалі на практиці.

Задачі дослідження:

1. З’ясувати стан досліджуваної проблеми у педагогічній теорії та професійній практиці діяльності педагогів сучасного навчального закладу.

2. Визначити і проаналізувати фактори, що впливають на розвиток художніх здібностей, творчості у сучасних школярів засобами кольорів.

3. Виявити рівні сформованості образотворчих знань та навиків учнів, візуального способу сприймання навколишнього світу.

4. Визначити і обґрунтувати психологічну дію кольорів.

5. Розробити та апробувати шляхи розвитку художніх здібностей, творчості у сучасних школярів засобами кольорів та продуктивної педагогічної технології на уроках образотворчого мистецтва та художньої культури.

Об’єкт дослідження – процес формування художньо-творчих здібностей школярів.

Предмет дослідження – продуктивна технологія навчання.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять: філософські та психолого-педагогічні положення В.Афанасьєва, Г.Балла, О.Винославської, М.Євтуха, В.Кременя, С.Максименка, Е.Машбиця, А.Пригожина, М.Поташніка, В.Садовського, М.Смульсон, А.Фурмана, Ю.Швалба та ін. представлені системно-діяльнісний підхід як теоретико-методологічна основа дослідження психолого-освітніх проблем вищої школи та психолого-генетичний підхід до розробки та впровадження сучасних технологій навчання в освіті. Безпосередньо впровадження сучасних технологій навчання у навчальних закладах різного рівня вивчали В.Безпалько, В.Бондар, Г.Бордовський, О.Гаврилюк, О.Долженко, М.Кларін, Н.Корсунська, І.Прокопенко, А.Слободянюк, Д.Чернилевський, Ф.Янушкевич та ін. Теоретичні й практичні аспекти сучасних технологій організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах розглядались у низці дисертаційних досліджень різних років, зокрема в дослідженнях О.Гохберг, О.Євдокимова, А.Слободянюка та ін. Що стосується дослідження психологічних чинників впровадження сучасних освітніх технологій у навчальному закладі, то в вітчизняній психолого-педагогічній науці мало робіт безпосередньо присвячених цій проблемі.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці практичних кроків формування творчої особистості засобами психологічного впливу кольорів, діагностичних вправ, ігор, методів та прийомів продуктивного навчання.

Результати дослідження можуть бути використані у методичній роботі педагогами навчальних закладів. Розроблено методичні рекомендації та поради щодо ефективного діагностування, корекції та навчання учнів.

Одним із надзвичайно важливих факторів у навчанні учнів образотворчого мистецтва є розвиток стійкого інтересу, художніх та творчих здібностей учнів. Не можна нехтувати природними даними й нахилами дитини, усім тим, що закладено в ній природою. Потрібно постійно зацікавлювати дитину, підтримувати, вводити нові завдання для виконання. Кожний учень по-своєму, індивідуально і неповторно сприймає предметний світ і зображує його на площині за допомогою своєї образної мови, своїх прийомів. Непомітно для батьків у дитини в процесі малювання виникає любов до якихось конкретних предметів, і вона зображає їх у тому матеріалі, який найчастіше використовує в своїй художній практиці. Найчастіше діти малюють кольоровими олівцями, фломастерами, акварельними та гуашевими фарбами. Діти із задоволенням ліплять фігурки улюблених героїв казок, створюють архітектурні ансамблі за мотивами казок. Вчитель повинен враховувати усі ці особливості кожної дитини для того щоб розвинути художні та творчі здібності.

У загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 10 створено усі умови для естетичного виховання та духовно-творчого розвитку учнів, формування у школярів ціннісних орієнтирів і потреби у самореалізації та самовдосконаленні, підтримки та популяризації талановитих дітей.

Для розвитку творчих здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя. Тому своїм завданням вважаю - управляти процесами творчого пошуку учнів, йдучи від простого до складного: створення ситуації, що сприяє творчій активності та спрямованості дитини, розвиток його уяви, асоціативного мислення, здатності розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання. Найефективнішим засобом досягнення мети є використання продуктивних технологій навчання, які забезпечують позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер,

сприяють розвитку творчої особистості. Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної дитини – основна мета, що покладена в основу інноваційних технологій навчання.

Під час навчально-виховного процессу використовую ІТН, проводжу нестандартні уроки, уроки з використанням комп’ютерної мережі школи та мультимедійних засобів. Учні школи постійно залучаються до інтегрованих та предметних проектів.

Метод проектів дає можливість залучити кожну дитину, незалежно від її інтелектуальних можливостей, до процесу творчості, побачити в ній те добре, що до цього часу, можливо, ніхто не помітив. Уроки образотворчого мистецтва, є найблагодатнішим ґрунтом для засіву зерен добра в дитячі душі. Дитинство – пора особливо сприятлива до краси. Адже саме в дитинстві очі широко і з цікавістю дивляться на світ, а душа чиста і безпосередня. І все життя, всі творчі відкриття попереду. Цей фактор мусить стати в основі методу проекту для самого вчителя, а вже потім потрібно шукати, які проблеми є у дитини, що їй важко дається.

Велике значення для розвитку художніх здібностей школярів має позакласна робота. Старшокласники беруть участь у створенні художнього салону з мистецтвознавства та художньої культури. На заняттях гуртка «Художня студія», який відвідують учні 2-7 класів, діти мають змогу реалізувати свої творчі задуми. Вихованці школи є постійними учасниками та призерами різноманітних конкурсів з образотворчого мистецтва: «Кожному мила своя сторона», «Звичайне диво», «Звягельська рідна земля», «СНІД – загроза людства», «Природа очима дітей», «Майбутнє Полісся», «Паперовий світ», «Новорічний вернісаж» та ін.. В школі діє змінна експозиція стенду «Веселий олівець». Студійці виконують розписи кабінетів школи. Обдаровані учні беруть участь у науково-дослідницькій роботі МАН.

Методика образотворчого мистецтва вимагає від педагога живого, емоційного, творчого підходу до справи.

РОЗДІЛ 1

Розвиток художніх здібностей, творчості на уроках образотворчого мистецтва

1.1 Форми та методи розвитку стійкого інтересу учнів до художньої діяльності.

З особливою увагою треба ставитися до тих дітей, які не хочуть малювати. Небажання працювати пояснюється, як правило, тим, що їхня образотворча підготовка відстає від задуму і фантазії. Індивідуальний підхід – це не єдиний засіб, який дає можливість прилучити до мистецтва навіть тих дітей, про естетичне виховання яких у сім’ї не дбали. З метою виявлення рівня знань та навиків з образотворчого мистецтва проводжу діагностичне опитування на визначення типу візуального сприйняття світу у дитини. Пропоную учням творчі тести-вправи: відтворити художні образи, використовуючи кулю 12 разів, образи – із геометричних фігур. (Додаток В)

З чого ж почати перший урок, щоб розвинути художні здібності. Найдоцільніше задати дітям запитання: “Що ви хочете малювати? Що ви сьогодні побачили цікавого на вулиці? Чим запам’яталися вам літні канікули?”. Першим завданням повинна бути робота з пам’яті: учні малюють те, що вони добре знають, що їх хвилює, використовуючи улюблений матеріал, будь-який формат паперу, будь-яку техніку. Це дає учням простір для творчості, а вчитель має можливість виявити їхні індивідуальні нахили.

Малювання з пам’яті зобов’язує творчо мислити, розвиває уяву, збуджує інтерес до образотворчої діяльності, тому на всіх етапах і навчання воно повинно займати основне місце.

На першому етапі навчання чергую малювання з натури з малюванням з пам’яті, з декоративними завданнями. У таких випадках дитина розуміє, що малювання глечика, птаха, тварини з натури потрібне для композиції. Від малювання з пам’яті до малювання з натури така послідовність найдоцільніша. Вона дає можливість виявити творчі здібності кожної дитини та активно їх розвивати.

Наприкінці уроку я з учнями переглядаю їхні малюнки, прошу висловити свої думки щодо кожного з них, визначити їхні недоліки та достоїнства. Завдяки таким формам навчання в дітей розвивається критичне мислення, вони усувають власні помилки і краще виконують завдання. Навіть у тих малюнках, які не задовольняють мене, я знаходжу щось цікаве, гідне уваги.

Гірко почути дитині, яка працювала з усіх сил, категоричні слова вчителя: “Малюнок поганий. Він не закомпонований як слід, немає простору, за кольорами поганий і взагалі так у житті не буває. Де ти бачив, щоб дорога, яку ти зобразив, пішла в небо? Люди, машини, дерева перебувають не на землі, а на небі”. Насправді ж у будь-якому малюнку можна відчути дитячу безпорадність, рух, взаємозв’язки. Дитина відображає навколишній світ так, як вона його сприймає на даному етапі свого розвитку.

Однією з форм розвитку стійкого інтересу учнів до художньої діяльності є колективна творча праця, наприклад, уся група створює панно “Чарівний ліс з фантастичними звірами” по мотивам Марії Приймаченко, “Тобі, рідне місто». Під час роботи всі учні відчувають себе активними учасниками важливої і цікавої колективної творчості. Крім того слабкі учні вчаться у сильних, непомітно включаючись в змагання. Процес розвитку своєрідного образного мислення позначається на малюнку, формі, кольорі й змісті спільного твору. Завдання, про яке йдеться, сприяє розвитку почуття дружби в учнівському колективі, власної гідності в кожного учня, активному формуванні внутрішньої позиції до художньої самодіяльності.

Велике захоплення викликають у дітей уроки, на яких учні виконують завдання в різних техніках. Особливо подобається їм працювати в техніці монотипія. Творчі здібності учні відображають, працюючи в техніках колажу (використання різних матеріалів: круп, чаю, ниток, тканини, паперу), паперопластики, аплікації із долоньок, квілінгу, орігамі, друкування з готових матеріалів (листя, штампи з картоплі, гумки), гратографії, монотипії, мозаїки.

Діти люблять конструювання. Для практичних занять я пропоную принести пінопласт, картон, папір, фольгу, пластилін. Першим завданням може бути виготовлення макету якоїсь будівлі. Кожен учень малює на папері або створює об’ємну композицію, середньовічний палац, казковий будинок іншої планети, приватний будинок доби бароко, вежу, фортецю романського періоду. На подібних уроках у дітей розвивається фантазія, пробуджується інтерес до цього виду діяльності. Особливо люблять такі уроки учні, яким важко виконувати творчі завдання з малювання. Деякі учні люблять конструювати предмети побуту, для цього вони використовують все, що потрапляє до їх рук. Проте подобаються дітям творчі завдання з живопису, наприклад, “Казковий будинок людини професії” (будинок кравця, перукаря, художника, годинникаря, чоботаря), “Неіснуюча тварина (птах)”, “Фантастичне дерево”. Такі творчі завдання розкривають також психологічні особливості дитини.

Велику роль у вихованні стійкого інтересу до образотворчої діяльності відіграють казки. Про їх благотворний вплив на учнів свідчить, наприклад, урок на тему “Добро і зло в казках”. Такі уроки я проводжу по-різному. Іноді кожний учень малює ілюстрацію своєї улюбленої казки, іноді даю завдання проілюструвати одну казку різними ілюстраціями всьому класу, а також діти створюють театральні композиції на тему “Добро і зло” в техніці папероплаетика, наприклад, “Царство пітьми і зла” (всередині коробки, що закривається шторками), “Царство добра” (ззовні коробки), або створюють театральну виставу на колесах. В таких творчих завданнях учні передають добро і зло в кольорах: добро - світлі, яскраві кольори, казкові персонажі - добра фея, Дюймовочка, ельфи, метелик, квіти, мавка, лісовик, русалка; зло - темні, похмурі кольори, казкові персонажі - Баба-Яга, демони, потерчата, болота, павуки.Іноді складаємо казки на сучасний лад. Велике місце в художній діяльності займають книги, мультфільми, музика. Під музичний супровід улюблених мультфільмів діти теж відображають улюблених персонажів мульфільмів.

Для активізації творчості дітей, розвитку їх зв’язного мовлення використовую поетичні хвилинки, на яких діти читають твори Тараса Шевченка, Лесі Українки, Олександра Пушкіна, намагаючись відтворити опоетизоване за допомогою фарб, передати усі відтінки природи. Поетичні хвилинки найкраще використовувати при ознайомленні із жанром живопису пейзаж. Максим Рильський писав: “Можна часом висловити пейзажем те, для чого слів людських нема”. З цією метою я проводжу цикл занять, червоною стрічкою в яких простежується лінія: від подиву - до творчості, проводжу ігри, складаю з дітьми казки, таблиці, моделі геометричних тіл, відеофільми, які розкривають техніку роботи олівцем, пензлем, набором кольорових олівців, фарб для ознайомлення дітей з елементарними законами кольорознавства.

На заняттях з образотворчого мистецтва в основному йде практична робота. Без активності учня досягти успіху у навчанні неможливо, тому я постійно привчаю учнів до самостійної і активної навчальної роботи під супровід магнітофонних записів з фрагментами музикальних творів (наприклад, Н.Римського-Корсакова “Казка про царя Султана”, “Снігуронька”, П.Чайковського “Лускунчик”, “Спляча красуня”).

І, нарешті, найкращим засобом наочного посібника є малюнок самого вчителя на дошці, на аркуші паперу або на полях роботи учня. Дотримання принципу наочності дає можливість усім дітям зрозуміти і правильно застосувати ті чи інші закони і правила малювання, засвоїти нові поняття і терміни, які діти записують у свої робочі словнички.

            Специфіка предмета “Образотворче мистецтво” дозволяє вчителю широко використовувати інтерактивні методи та нестандартні форми організації уроку, які дають змогу підвищити ефективність засвоєння знань, поліпшити контроль над виконанням завдань, викликати у дітей інтерес до навчання.

            1.2.Нетрадиційна техніка малювання як засіб розвитку дитячої образотворчої діяльності.

Нетрадиційна образотворча діяльність відіграє важливу роль у загальному психічному розвитку дитини.

Застосування нетрадиційних технік допоможе:

- налагодити ефективну комунікативну взаємодію з учнем (учнями) під час спільної художньо-творчої діяльності;

- більш глибоко пізнати внутрішній світ кожної дитини, відчути її неповторність, особистісну своєрідність, визначити потреби та інтереси;

- діагностувати емоційний та психічний стан школяра;

- сприяти успішній соціалізації особистості.

В своїй роботі я використовую різні нетрадиційні техніки образотворчого мистецтва. Ось деякі з них:

Монотипія – вид графічної техніки, пов’язаний з процесом друку. Суть монотипії – у нанесенні фарб на гладку поверхню плівки «від руки» - з подальшим друком на папері (завжди отримуємо один відбиток).

Гравюра на картоні – в образотворчому мистецтві вид графіки, в якому зображення є видряпаним на картоні.

Малювання пальчиками та долоньками, паличками. Спосіб одержання зображення: дитина опускає в гуаш долоньку або пальчик, вушну паличку або офарблює її за допомогою пензлика і робить відбиток на папері. Після роботи руки витираються серветкою, потім гуаш легко змивається.

Друкування з готових форм. Спосіб одержання зображення з картоплини,губки таін.: дитина розфарбовує печатку фарбою й наносить відбиток на папір. Для одержання інших кольорів міняються й мисочка й печатка.

Свічка + акварель. Спосіб одержання зображення: дитина малює свічею на папері. Потім зафарбовує аркуш аквареллю в один або кілька кольорів. Малюнок свічею залишається білим.

Гратаж. Спосіб одержання зображення: дитина розмальовує аркуш паперу фарбами або олівцями різного кольору, натирає свічею аркуш так, щоб він весь був покритий шаром воску. Потім на нього наноситься туш з рідким милом. Після висихання ручкою з пустою пастою вишкрябується малюнок.

Воскові крейди +акварель. Спосіб одержання зображення: дитина малює восковими крейдами на білому папері. Потім зафарбовує аркуш аквареллю в один або кілька кольорів. Малюнок крейдою залишається не зафарбованим.

Набризки. Спосіб одержання зображення: фарба розприскується на папір зубною щіткою.

Кляксографія звичайна. Спосіб одержання зображення: дитина зачерпує гуаш пластиковою ложкою на папір. У результаті виходять плями в довільному порядку. Потім аркуш накривається іншим аркушем і притискається. Далі верхній аркуш знімається, зображення розглядається: визначається на що воно схоже. Відсутні деталі домальовуються.

Кляксографія від подиху. Спосіб одержання зображення: дитина зачерпує пластиковою ложкою фарбу, виливаючи її на аркуш, роблячи невеличку плямку (крапельку). Потім на цю пляму дує із трубочки так, щоб її кінець не торкався ні плями, ні паперу. При необхідності процедура повторюється. Відсутні деталі домальовуються.

Кляксографія з ниточкою. Спосіб одержання зображення: дитина опускає нитку у фарбу, віджимає її. Потім на аркуш паперу викладає з нитки зображення, залишаючи один її кінець вільним. Після цього зверху накладає інший аркуш, притискає, притримуючи кінчик. Відсутні деталі домальовуються.

Мозаїка - зображення, зроблене на підготовленій основі зі шматків кольорового паперу, пластиліну, шкаралупи та ін..

Живописний рельєф – зображення здійснюється за допомогою акрилової шпаклівки, малюнок розфарбовуємо акриловими або гуашевими фарбами.

Пап’є-маше – зображення створюється за допомогою маси із паперу, розфарбовуємо акриловими або гуашевими фарбами.

1.3. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках образотворчого мистецтва шляхом використання інформаційно-комунікаційних технологій.

Сучасному вчителеві необхідно вибрати те «зерно», що дасть змогу створити свою «міні-методику». У творчого вчителя і учні прагнутимуть до творчості.Творчий підхід учителя до побудови та проведення уроку, насиченість різноманітними прийомами, методами та формами викладання зможуть забезпечити його ефективність.

Один із способів розвитку пізнавальної активності учнів – це використання мультимедійних технологій, які дають змогу підвищити активність і привернути увагу учнів до навчання.
Під час проведення уроків широко використовую програмні засоби навчання та мультимедіа: презентації, відеоролики, які дають змогу продемонструвати на уроці ті явища, які в реальному світі побачити неможливо або складно. Часто діти бояться висловлювати свою думку, бояться помилитися. Комп’ютер створює на уроці сприятливий мікроклімат, знімає напругу. Він дає змогу перетворити окремі етапи уроку на гру.
Я переконана, що важливим є спілкування та співпраця вчителя і учнів на уроці.

Велику увагу приділяю організаційному моменту. Організаційний етап кожного уроку покликаний створювати атмосферу довіри та доброзичливості, забезпечити нормальну зовнішню обстановку та психологічний настрій учнів на роботу. У своїй педагогічній практиці нерідко використовую розминки для мотивації навчання, для ненав’язливого формулювання мети і завдань уроку, проводжу вправу «Очікування», психологічний тест «Мій настрій сьогодні».(Додаток В). Починаючи урок налаштовую учнів на вивчення тієї чи іншої теми, тому звертаюся до їх життєвого досвіду, до знань, набутих на попередніх уроках.

На етапі актуалізації опорних знань використовую такі методи як «Ланцюжок», «Пінг-понг», і побудова асоціативного куща, «Так—ні», використання сигнальних карток. На уроках застосовую такі методи і прийоми, як: «Заморочки з бочки», «Незакінчене речення», «Ромашка», «Знайди пару», «Склади пазл», «Кошик знань», «Неправильний малюнок», «Мистецький пінг-понг», «Мікрофон». Також учням подобається розв'язувати різні кросворди, ребуси, (додаток ), турніри-вікторини, КВК, психомалювання, де учні під музику малюють олівцем із закритими очима, передаючи враження від мелодії, а після прослухування музики, учні розплющують очі та доопрацьовують малюнок кольором.
Комп'ютерна презентація, як яскрава обгортка, викликає у дітей бажання скуштувати цукерку під назвою «урок». Мотивація учбової діяльності зростає в декілька разів. Презентація звільняє учителя від традиційного «двоколірного» використання дошки. Систематичне використання на уроці комп’ютера, зокрема мультимедійних презентацій сприяє:

• підвищенню якісного рівня використання наочності на уроці;
• зростанню продуктивності уроку;
• реалізації міжпредметних зв’язків
• підвищенню рівня знань учнів;
• зміні ставлення школярів до комп’ютера (адже вони починають сприймати його не як сучасну іграшку, а як універсальний інструмент для ефективної роботи в будь-якій галузі людської діяльності).

РОЗДІЛ 2

Кольоротерапія та її вплив на школярів

2.1 Психологічна дія кольорів

Можливості особливого впливу кольору на людину здавна привертали увагу різних спеціалістів (Ж.Агостон, І.Волкотруб, Й.Гете, А.Зайцев, Леонардо да Вінче, А.Манселл, Л.Миронова, М.Люшер, І.Ньотон).

Сьогодні знання основних законів колористики та кольорознавства, уміння застосовувати їх на практиці конче необхідні фахівцям майже всіх професій. Адже відомо, що нерозвиненість кольорного зору, відсутність навичок відчуття різних кольорів за тональністю, насиченістю, гармонійністю колірних сполучень помітно збіднює духовне життя людини.

Колір має величезну силу емоційної дії, “випромінює” енергію, що спроможна впливати на інтелектуальний та почуттєвий розвиток особистості, тобто колір може успішно виконувати суто педагогічні завдання. В Японії, учні після закінчення середньої школи можуть розрізняти за певними ознаками понад двісті кольорів та відтінків, що позитивно впливає на збагачення їхнього світосприйняття, активізацію творчого потенціалу, рівень фахової підготовки до будь-якого виду трудової чи творчої діяльності.

Заслуговує на увагу і досвід відомих європейських педагогів, які активно переймалися проблемами творчо активізуючих можливостей кольору в навчанні та вихованні дітей різного віку. Вони наголошували на тому, що першим етапом в опануванні кольору дітьми молодшого шкільного віку мають бути спостереження за властивостями проявів кольору в оточуючому довкіллі, на другому етапі слід уводити метод порівнянь щодо колірних ознак різноманітних предметів або рослин, і далі переходити до методик сприймання кольору в мистецьких творах та його дієвого використання у дитячій художній творчості.

З самого моменту народження людину оточують кольори. Вони супроводжують нас всюди і завжди. Колір діє незалежно від того, бачимо ми його чи ні. Ми настільки звикли до цього, що не помічаємо, який вплив вони чинять на нас. По суті ми самі, не знаючи того, займаємося кольоротерапією. Кольори багатогранні, як саме життя. Хочемо ми цього чи ні колірна гамма завжди впливає на нашу свідомість і фізичне самопочуття, на наші емоції. Один із найефективніших засобів для боротьби з депресією є кольоротерапія. Кольоротерапія заснована на принципі проникнення фотонів світла в наш мозок і вплив на певні світлозалежні гормони. Враховуючи наукові досягнення впливу кольорів на організм людини, виникла ідея активізувати розуміння учнів, яким чином кольори можуть зробити життя кращим та допомогти уникати негативного емоційного стану. Метою роботи у школі було актуалізувати уявлення учнів про значення кольору для людини, його психофізіологічний вплив на її організм, сприяти розвитку креативного мислення, творчого потенціалу учнів, підвищенню психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу. Методом вибору кольорів серед учнів була проведена діагностика настрою за результатами якої визначено, що під час вибору учні віддали перевагу червоному кольору ( (30% респондентів), (28%) – жовтому кольору. Такі кольори є показником гарного настрою. На кожному уроці здійснюємо діагностування настрою за допомогою – «Галявини настрою», «Дерева настрою», «Квітки-семицвітки» та ін..( Додаток Б)

З метою надання знань про значення кольору для людини, його психофізіологічний вплив на організм людини в учнівських групах були проведенні диспути «Значення кольорів у житті людини». Учні мали змогу ще раз згадати символіку кольорів, відповісти на запитання вікторини, прийняти участь в асоціативному тесті. А також створювали абстрактні композиції «Кольорова симфонія осені», «Музика сонця», «Тремтіння білокорої берізки», «Шепіт осіннього листя», «Любов, «Зло», «Гордість», «Біль», «Сум», «Радість». (Додаток Б)

Учнями на студії були створені колективні роботи «Життя Марії Приймаченко в кольорах», «Тобі, рідне місто», «Квіти і метелики», «Казкові звірі», «Неіснуюча тварина» робота над яким сприяла розвитку творчих здібностей учнів, формуванню навичок колективної взаємодії.( Додаток Б)

Студійцями розроблена пам’ятка «Використання кольору на уроках», в якій роз’яснено як знімати зорову напругу учнів, знімати розумову втому, допомагати концентруватися на важливому матеріалі, запам'ятовувати головне, підвищувати творчу активність, піднімати настрій, регулювати процеси мислення. Колір у нашому житті дуже важливий. За допомогою кольору можна покращити свій настрій, здоров’я, налаштуватися на позитив і успіх.

2.2.Семантика кольору в аспекті культурологічних уявлень античності та Єгипту.

Стародавні греки з їхнім оптимістичним світосприйняттям, любов’ю до пізнання і повагою до людини не могли ігнорувати таке феноменальне явище, як колір, і не використовувати весь спектр його різноманітних можливостей в повсякденні. Тому поряд із природничо-науковим пізнанням і філософським осмисленням цього явища на практиці відбувалося всебічне освоєння його як засобу художньої виразності. Кожен колір щось символізує - багатство особи, характер, темперамент.

Білий колір був одним із найпоширеніших у класичний період. Його вважали найвитонченішим і найвишуканішим. У Римі привілей носити білий одяг мали лише повноправні громадяни. Він використовувався під час відправи жертвоприношень та інших релігійних церемоній та обрядів. Через білий колір особливо поважалися вироби зі слонової кістки, що вживалися в йалій пластиці та для виготовлення скульптур і навіть лож. Г.Фрейтанг стверджує, що в модному Римі дами носили біляві перуки з волосся, привезеного з Германії. На його думку, римляни тому вважали германців схожими на ангелів, що ті мали біляве волосся.

Золото завдяки рідкості, красі, стійкості до впливів середовища та легкості обробки завжди вшановували люди. Але до того ж воно найбільше з усіх кольорів нагадує сонце. Тому народи вбачають у ньому втілення надприродного світла. У ліричних рядках давньогрецького поета Алкея розкривається суть семантичного і символічного трактування білого і золотого кольорів у античній міфології.

В античній ліриці прекрасна Афродіта, богиня краси і кохання, називалася “багряною”, і вважалося, що вона їздить на червоній колісниці. Але, крім того, червоний часто використовувався як символ перемоги. Відома легенда про воїна, який сповістив батьків про перемогу над ворогом, випустивши в політ голубку з пов’язаною червоною стрічкою. Голубка прилетіла до свої пташенят і батько за кольором стрічки здогадався про перемогу. Поступово він теж перетворюється в символ влади, як золото. Починаючи від правління Флавія його категорично заборонялося носити навіть придворним, він став винятково імператорським кольором.

Жовтий - з одного боку, найбільш схожий на золото, тому переймає і його значення. Але з іншого боку, народна творчість закріпила за ним і негативний смисл: як символ розлуки жовтий використовується в символічних системах багатьох народів.

У більш ранній культурі Стародавнього Єгипту надзвичайно цінувався голубий колір в різноманітних градаціях. Це знайшло підтвердження в літературній спадщині, багатій на назви голубих кольорів, образні аналогії з цим кольором тощо. Для лірики періоду Нового царства характерні такі порівняння: за уявленнями єгиптян, у богинь було лазуритове (синє) волосся, а зелений виступав символом богів - злаків Осіріса, Атіса, Думузі, тому були визначені спеціальні прикметники для назви відтінків цих кольорів. Назви кольорів переймають на себе семантичну функцію їх забарвлення. У багатьох народів семантика кольорів надзвичайно багата. Але перш за все в ній відображаються прадавні уявлення народу про світобудову. Наприклад, народ майя уявляв собі всесвіт як перехрестя доріг, у кінцях яких стоять дерева: червоне - на сході, чорне - на заході, біле - на півночі, жовте - на півдні. У стародавній Індії просторова побудова всесвіту відображалася коштовним камінням: схід - діамант (прозорий, блискучий); захід - кварц (жовтий, димчастий); південь - ляпис-лазур (синій); північ - корали (білий); центр - золото. Подібні уявлення побутували на певному етапі їхнього розвитку в усіх народів.

Питання семантики і символіки кольорів - надзвичайно широке. Насправді, назва кольору відображає не лише якості забарвлення кольорів, а скоріше - величезний пласт культурологічних уявлень певного суспільства. Люди з незапам’ятних часів надавали особливе значення читанню «мови фарб», що знайшло віддзеркалення в стародавніх міфах, народних переказах, казках, релігійних і містичних ученнях. При цьому фарби символізували не тільки планети і їх вплив, але і соціальне положення людей, їх психічні стани, що виявлялося в підборі одягу певного кольору, народних приказках, обрядах і т.д .червоне символізує радість, красу, любов і повноту життя, а з іншої — ворожнечу, помсту, війну; зв’язується з агресивністю і плотськими бажаннями. Жовтий — колір золота, яке із старовини сприймалося як застиглий сонячний колір. Це колір променів, колір зрілих колосів і листя, що в’яне, але також колір хвороби, смерті, потойбічного світу. Білий колір символізує чистоту, незаплямованість, невинність, чесноту, радість. Він асоціюється з денним світлом, а також з силою, що проводить, яка втілена в молоці і яйці. З білизною пов’язано уявлення про явний, загальноприйнятий, законний, істинний. Жовтий — колір золота, яке із старовини сприймалося як застиглий сонячний колір. Це колір променів, колір зрілих колосів і листя, що в’яне, але також колір хвороби, смерті, потойбічного світу.

РОЗДІЛ 3

Продуктивне навчання на уроках мистецьких дисциплін

3.1 Суть продуктивного навчання

Істинне навчання — це, в першу чергу, продуктивне навчання. Розглянемо, у чому полягає його суть. Продуктивне навчання спрямоване на розуміння навчального матеріалу, запам’ятовування його, на вироблення уміння його застосовувати у різних ситуаціях. Це, так би мовити, друга частина навчальної діяльності. А перша полягає у тому, щоб одержати це дещо. Воно і є тим продуктом, результатом певної діяльності. Звичайно, цей продукт у готовому вигляді учневі може дати сам учитель. Але його може отримати і сам учень, виявивши при цьому активність у тому, щоб сформулювати певну мету діяльності, виділити ті завдання, які потрібно буде розв’язати на шляху одержання кінцевого результату. Отже, йдеться про вияв деякої активності на шляху формулювання цілей діяльності, і не тільки цілей проміжних, оперативних, а й далеких, перспективних. Розв’язання кожного із сформульованих завдань передбачає розробку плану діяльності, певної схеми дій. Далі учня цікавитиме, чи відповідає одержаний результат очікуваному, запланованому. Отже, виникає потреба у тому, щоб одержати інформацію про відповідність одержаного результату запланованому і встановленні того, якою мірою забезпечена ця відповідність. Знайшовши різницю між тим, що повинно бути, і тим, що одержав, учень вносить певні корективи у діяльність із здобування певної інформації. Таким чином, готовий продукт діяльності є результатом самостійної роботи учня з перетворення об’єкта вивчення. Отже, продуктивна діяльність — це, в першу чергу, пізнавальна діяльність, і таким продуктом, який учень одержав, є певна інформація. Це, так би мовити, змістовий бік справи. Але учень перетворює і форму, а точніше, надає певної форми цій інформації, і, як правило, формою такої організації інформації у цілісність він обирає систему.

3.2.Проектне навчання одна із модифікацій продуктивного навчання.

У шкільній практиці часто використовується так зване проектне навчання. Особливо часто його реалізують учителі трудового навчання, практикують його й інші учителі-предметники. Проектне навчання є однією з модифікацій продуктивного навчання. Під ним розуміють організацію навчально-виховного процесу, яка спрямована на самостійне розв’язання учнями навчально-пізнавальних завдань на основі самостійного збору за заданими ознаками і відповідної інтерпретації інформації, обов’язкового обґрунтування і наступного коректування подальшої продуктивної навчально-пізнавальної діяльності, її самооцінки і презентації результату. Завдяки практичній потребі знань, умінь і навичок забезпечується більш осмислене і глибоке їх засвоєння. Комплексний підхід до розробки навчальних проектів сприяє збалансованому розвиткові основних фізіологічних і психологічних функцій учня, їх творчому потенціалу. Наприклад, у трудовому навчанні мотивація і з’ясування орієнтувальної основи дій здійснюється на організаційному етапі, наступний етап — конструкційний, далі — технологічний і останній етап — заключний, презентаційний. Організаційний етап включає вибір учнями тем для проектування, їх осмислення і обґрунтування; визначення обсягу знань і умінь, необхідних для виконання проекту, складання плану роботи, роботу з інформаційними джерелами. На конструкційному етапі на основі вже засвоєних методів і способів технічної творчості здійснюється активний пошук оптимальної конструкції майбутнього виробу. Основою технологічного етапу є створення реального об’єкта. При цьому учні обґрунтовують свої конструкторські і технологічні рішення. Презентаційний етап передбачає аналіз виконаної роботи, дається її самооцінка і як фінал — проект виставляється на захист, який дає змогу судити про рівень сформованості знань і умінь. Навіть невдало виконаний проект має позитивне педагогічне значення. У ході взаємодії учителя й учнів у них формуються продуктивні підходи до оволодіння інформацією, знімається страх перед неправильним висловом, неправильним кроком. В оцінці роботи щодо виконання творчих проектів потрібно враховувати два результати: перший — прихований педагогічний ефект від включення учня у здобування знань і їх практичне використання, мотивація, рефлексія і самооцінка, уміння робити вибір і осмислювати як його наслідки, так і результати власної діяльності, другий — готовий результат, виріб. Він свідчить про можливості учня, про те, наскільки правильно і повно він засвоїв даний матеріал.

Суть цього навчання полягає в отриманні тієї інформації, яку необхідно засвоїти самостійно, пройшовши весь цикл управління пізнавальною діяльністю. При цьому учень здійснює два види діяльності: діяльність з перетворення предметного об’єкта пізнання та діяльність з перетворення досвіду суб’єкта навчання.

Метод проектів дає можливість залучити кожну дитину, незалежно від її інтелектуальних можливостей, до процесу творчості, побачити в ній те добре, що до цього часу, можливо, ніхто не помітив. Уроки образотворчого мистецтва, є найблагодатнішим ґрунтом для засіву зерен добра в дитячі душі. Дитинство – пора особливо сприятлива до краси. Дитячі яскраві враження зберігаються на все життя. Адже саме в дитинстві очі широко і з цікавістю дивляться на світ, а душа чиста і безпосередня. І все життя, всі творчі відкриття попереду. Цей фактор мусить стати в основі методу проекту для самого вчителя, а вже потім потрібно шукати, які проблеми є у дитини, що їй важко дається. Тоді перетворювати проблему на проект. І не потрібно шукати проблем - вони скрізь. Потрібно лише з’ясувати, яка проблема для дитини, в даний момент, потребує нагального вирішення.

Проектна технологія – це те, що знаходиться між завданням і результатом. А між ними комплекс різноманітних прийомів, які тісно переплітаються з постійними розмірковуваннями, що сприяє вихованню комунікативної культури учня, спонукає краще пізнавати свій внутрішній світ, вчить жити разом. Проект – місце для висловлювання думок, та обміну ними. Кінцевим результатом діяльності у проекті має бути не виконаний малюнок, майстерно виліплена фігурка чи створена мультимедійна презентація, а зміна у розвитку учня. Метод проектів не є принципово новим у педагогічній практиці, але, разом з тим, його сьогодні відносять до педагогічних технологій XXI століття як такий, що передбачає вміння адаптуватися у світі, що стрімко змінюється. «Кинутий уперед» – є точним перекладом слова «проект».

Проектне навчання створює умови для творчої самореалізації учнів, підвищує мотивацію до навчання, сприяє розвитку їх інтересів та інтелектуальних здібностей. Учні набувають досвіду вирішення реальних проблем з майбутнього самостійного життя, які проектують у навчанні.

Тому учні нашої школи беруть участь у різних проектах: інтегрованих, предметних, індивідуальних, колективних, інформаційних, практичних. З образотворчого мистецтва, мистецтвознавства, художньої культури учні надають перевагу практичним та колективним проектам, результатом яких є не тільки презентація, зібрана інформація, дослідження, а й виставка творчих робіт учнів, альманах з малюнками до власних творів, або поетів-земляків, художній салон тощо. Предмети образотворче мистецтво та художня культура тісно переплітаються з іншими навчальними дисциплінами, поглиблюють знання учнів з літератури, музики, математики, історії, фізики,

Учні вчаться розуміти і сприймати навколишній світ, з різних сторін відповідно до періодів історичного розвитку людини. Так вивчаючи напрямок романтизм на уроках української та зарубіжної літератури, учні поглиблюють знання з теми, працюючи над інтегрованим проектом «Романтизм у мистецтві та літературі». В результаті роботи над проектом з художньої культури та фізичного виховання учні дізналися, які види спорту відтворені у кераміці Стародавньої Греції. Практичні роботи проектної діяльності учнів з предметів образотворче мистецтво та художньої культури зацікавлюють, розвивають пізнавальні та творчі здібності учнів, викликають бажання творити нове, прикрашати свій побут, робити приємні сувеніри, подарунки друзям, рідним. (Додаток А)

РОЗДІЛ 4

Шляхи реалізації продуктивного навчання

4.1. Інноваційні технології в активізації пізнавальної діяльності на уроках образотворчого мистецтва.

У сучасному світі інноваційні технології є надзвичайно затребуваними, оскільки одній людині неможливо знати все, навіть у якійсь вузькій галузі знань. Необхідними є такі навички, як уміння орієнтуватися у джерелах інформації, розуміти сутність речей, осмислювати ідеї та концепції й уже на основі цього користуватися інформацією та застосовувати в конкретних умовах, формулювати й відстоювати особисту думку. Саме цьому сприяють інноваційні технології. Інноваційність у цьому навчанні можна трактувати, як взаємодії учнів, спілкування їх у режимі бесіди, діалогу, спільної дії.
Отже, інноваційними методами можна називати такі, застосування яких приводить до активної дії учасників навчального процесу, вони постійно щось здійснюють – говорять, моделюють, малюють тощо, тобто виступають не тільки слухачами, спостерігачами, а й беруть активну участь у процесі.
Інноваційні методи навчання потребують значної кількості часу для підготовки і для учнів, і для педагогів. Починати треба з поступового застосування. Спочатку варто використовувати найпростіші – робота в парах і малих групах, „асоціативний кущ”, „мікрофон”.

Прагнучи зробити урок образотворчого мистецтва цікавим і реалістичним для учнів , використовую найвідоміші форми інноваційних методів і прийомів – „ажурна пилка”, „асоціативний кущ”, „коло ідей”, „мікрофон” та інші. Метод „мікрофон” доцільно застосовувати в ситуаціях, які потребують від учнів швидкої відповіді. Висловлюючи свою думку, діти відповідають по черзі, тримаючи у руці мікрофон. Мікрофон може бути уявним, але бажано використовувати справжній або предмет, що його імітує, оскільки його наявність надає перевагу – має право відповідати тільки той учень, у якого в руці мікрофон, усі інші не можуть говорити, кричати з місця, а можуть тільки слухати. «Асоціативний кущ” успішно використовується в роботі новими поняттями, мистецькими термінами, а також при закріпленні набутих знань. Учні за короткий проміжок часу пригадують формують засвоєні раніше знання з теми, запропонованої вчителем. Дані відповіді у формі коротких тез записують на дошці навколо розглянутого питання.
Метод „ажурна пилка” дає можливість учням самостійно вивчити нову тему, а також бути активними учасниками процесу засвоєння інформації, а не пасивними слухачами. Цей метод дієвий під час вивчення теми, розширених за обсягом : „Т.Г. Шевченко – художник”, „Античне мистецтво”, „Архітектурні стилі”, „Портрет у мистецтві епохи Відродження” та інші.
Таким чином, запропоновані вище методи на уроках образотворчого мистецтва, окрім формування мистецьких компетентностей, розвитку творчого мислення, сприятимуть ще й формуванню навичок культурного спілкування між учнями, а саме: вміння вести дискусію, брати участь у обговореннях, відстоювати свою точку зору, працювати в колективі, взаємодіяти з іншими при виробленні спільних рішень, - тобто рис, необхідних сучасним молодим людям у професійному та особистому житті в соціумі. Для створення ситуації успіху на етапі виконання учнями практичних завдань із пластичних матеріалів ( пластилін, глина, солоне тісто) або паперу застосовуючи метод роботи в малих групах і парах. Це сприяє активізації творчої співпраці та своєчасному завершенню роботи. Учні відчувають задоволення, демонструють свої творчі успіхи. Тож зрозуміло, що ефективність занять залежить від отриманого дітьми в процесі роботи емоційного задоволення, радості.

Доцільно використовувати й інші технології, що реалізують продуктивне навчання:

1. Технологія проективного моделювання уроків («опорні сигнали», «опорні таблиці, схеми», «технологічний план-ланцюжок», «технологічна картка»)

2. Художньо - педагогічна драматургія (варіації музичного, образотворчого, театрального, екранного мистецтва)

3. Інтеграція, диференціація («лінія-пружинка», «лінія-хвиля», «візуальні розповіді», «звукові плями», «пантоміма», «оживи картину», «натюрморт в особах», «розмова героїв парного портрета», «театр костюму»)

4. Проблемно-евристичні технології («чутливе вухо», «пильне око», «умілі руки», «слухняні пальчики», «творча бесіда», «Що зайве?», «Знайди помилку?»)

5. Педагогічний малюнок (з натури, з уяви, декоративний малюнок, тематичний)

6. Дидактичні казки, тести, кросворди, нестандартні уроки.

7. Ігрові технології («рольова гра», «квітка-семицвітка», «мікрофон», «Що? Де? Коли?», «Поле чудес», «брейн-ринг», «розумники», «Мистецьке лото», «словникові скриньки»)

8. Сугестивні технології («образна палітра голосу», «шепіт», «арт-терапія», «музикотерапія», «Дерево-фантазія», «Слухаю себе», «Кольорова музика», «Мелодія сонця», «Осінній барвограй») (Додаток)

4.2 Ігри з кольорознавства – одна із продуктивних технологій уроків образотворчого мистецтва

Ігри та вправи можуть бути іще однією формою розвитку творчих здібностей учнів. У процесі гри діти навчаються правильно сприймати форму предмета, його барву, величину, пропорції, положення у просторі відносно інших предметів. Художньо – дидактичні ігри і вправи можуть передувати новому навчальному матеріалу, спонукаючи учнів оволодіти ними, закріплювати пройдене, служити повторенням. Дидактичне завдання кожної гри або вправи визначається змістом програмового матеріалу і виховними цілями. Учитель заздалегідь визначає місце і роль гри у навчальному процесі, її зв'язок з іншими методами роботи, продумує можливі варіанти ускладнення (або полегшення), її органічний зв'язок з іншими частинами уроку. При цьому слід неодмінно виділяти ті знання, вміння і вчинки, які необхідно сформувати в учневі. Пояснення змісту гри має бути емоційним, стислим, логічним і зрозумілим. Можливий пробний хід, у процесі якого учитель ознайомлює з правилами гри. Щоб переконатися в тому, що учні зрозуміли ігрову дію і завдання гри чи вправи, можна припуститися умисної помилки і активізувати мисленнєву діяльність учнів. Тривалість однієї художньо – дидактичної гри або ігрової вправи – від трьох до п’яти хвилин. Розробляючи художньо – дидактичні ігри, потрібно враховувати чотири види діяльності учнів на уроці: малювання з натури, тематичне, декоративне малювання, бесіди про образотворче мистецтво. Художньо – дидактичні ігри можна поділити на кілька видів: ігри – подорожі або екскурсії, ігри – змагання або естафети, ігри – загадки, ігри – лото, композиційні ігри. Ігри – естафети є своєрідними фізкультурними паузами, оскільки в момент ігрової дії діти активно рухаються. Під час гри царює дух змагальності.

Кольорознавство

Основні кольори

Мета: розвивати зорову пам’ять, формувати знання з кольороведення (назви основних кольорів, похідних); удосконалювати навички роботи пензлем.

Матеріал: фарби, палітра, пензлики

Гра-казка

Якось в одному королівстві виглянуло на небо веселе сонечко, заграло усіма відтінками: світло-жовтим, оранжевим, червоним. До сонечка прилинула блакитна хмаринка. Вона потоваришувала із сонечком. Раптом хмаринка розплакалась, і з неї почали падати краплинки роси. Краплинки з’єднались із промінчиками сонечка і на землі з’явилась зелена травичка. А На небі почала вигравати усілякими фарбами веселка.

Палітра осені.

Мета: розвивати зорову пам’ять, формувати знання з кольорознавства (назви кольорів, які кольори слід змішувати, щоб отримати певний колір); удосконалювати навички роботи пензлем.

Матеріал: картки з листочками – завдання із вказівкою, які кольори треба змішати, щоб одержати третій, і навпаки: є колір, потрібно визначити, які два кольори змішали, щоб одержати даний колір.

1. Два листочки розфарбовані, наприклад, один жовтим, інший – коричневим кольором, між ними поставлений знак «+», а третій - залишається не розфарбованим.

Учні змішують на палітрі два вказаних кольори, одержують третій і розфарбовують ним листочок.

Примітка: Щоб зацікавити дітей. Можна створити ігрову ситуацію: дощем змило кольори з деяких осінніх листочків.

Художник - чарівник.

Мета: набуття навичок роботи з аквареллю по вогкому паперу. Вливання одного кольору фарби до іншого для отримання нового кольору.

Матеріал: два листки паперу: один простий, інший – змочений водою, вода, фарби, пензлик, склянка.

Спочатку учитель вводить дітей в ігрову ситуацію:

- Ми всі художники – чарівники, творимо на папері чудеса. Зараз я вам покажу, як це робиться. У мене два листки паперу. Це – звичайний папір, а цей – змочений чарівною водою. У вас на партах у склянках стоїть чарівна вода. Я беру папір, змочений чарівною водою папір повинен знаходитися в стадії висихання, пензликом малюю три пелюстки малиновою фарбою, кольори будуть розпливчастими), потім – три пелюстки фіолетовою фарбою. Бачите, як кольори впливають один на другий. Ось і вийшли чарівні квіти.

Впізнай колір

Мета: закріпити основні кольористичні поняття, правила змішування фарб.

Матеріали: силуети долоньок, квіти, метелики, трикутники, кружечки, квадрати пофарбовані у різні кольори.

Спочатку учитель вводить дітей в ігрову ситуацію:

- Ми всі художники-знавці, вмієм малювати, фарби різні й основні знаєм як змішати:-Я хотіла б малювати, але не знаю, як почати. Я візьму три фарби основні. Ці фарби – не прості, з них складаються всі інші. Які ж це фарби основні?

Учитель слідкує, діти показують, - червона, жовта, синя.

- Якщо червона з жовтою подружаться. Яка нова фарба утвориться?

- Якщо жовта із синьою подружаться. Яка нова фарба утвориться?

- Якщо червона з синьою подружиться. Яка фарба утвориться?

Домалюй предмет.

Матеріал: аркуш паперу, прості і кольорові олівці.

Роздаються аркуші, на кожному з яких намальовано коло, трикутник, квадрат або група фігур, з яких потрібно створити образ. Діти на уроці працюють простими і кольоровими олівцями. Вчитель сповіщає дітям, що до них на урок завітав гість Це – Олівець- малювець. Він пропонує цікаву гру.

Олівець: Діти, зараз я покажу вам свій малюнок. Це коло. Спробуйте відгадати, що я хотів намалювати за допомогою цього кола, і відтворіть це на своїх листках. Тільки не можна збільшувати і зменшувати це коло.

Діти домальовують коло. Не всі відразу здогадуються, як потрібно зображати предмет, використовуючи готову форму кола, бувають і помилки. І тоді вчитель із Олівцем-малювцем вказує на помилки, допомагає переробити роботу. Коли малюнки майже готові, він підбиває підсумки: «Правильно, все це я й хотів намалювати!». Малюнки у всіх вийшли різні: тут і повітряна куля, і обличчя клоуна, курчатко, Чебурашка, чайник, вишня, помідор, колесо, гарбуз, торт та інше

Дітям зразу полюбилася ця гра, але щоб вона не обридла, її треба поступово ускладнювати шляхом введення:

1) елементу змагання, коли дітям дається не один листок з формою кола (або іншою геометричною фігурою), а скільки вони забажають;

2) нових геометричних форм: півкола, квадрата, прямокутника, трикутника;

3) загадок, відповіді до яких зображуються за допомогою вже готових геометричних форм. На цих уроках діти виконують лінійні малюнки.

Гра «Жива газета»

Отримавши завдання, учні відповідають на запитання, починаючи словами:«А чи знаєте ви, що…». Наприклад, що символізують кольори ? Що ви знаєте про Францію ? Яке символічне значення рослинних мотивів орнаменту?

Лото «Чи знаєш ти дерево?». або «Впізнай дерево за описом»

Гра проводиться на початку уроку перед малюванням осіннього дерева з пам'яті і за уявою.

Дидактичне завдання. Вдосконалювати спостережливість, досвід учнів, зорову пам'ять.

Дидактичний матеріал. Набір карток з зображеннями або фотографіями різноманітних дерев (береза, дуб, ялина, сосна, липа, осика, клен, горобина, модрина) на кожного учня; набір фішок, карточки з загадками про дерева.

Гра пройде більш ефективно, якщо перед її проведенням організувати екскурсію до лісу чи парку, під час якої учні спостерігатимуть за цими деревами у природі.

Зміст. Перед грою учні отримують набір карток з чотирма або шістьма зображеннями дерев. Учитель попереджає, що виграють найбільш уважні і спостережливі.

Правила. Учні мовчки відгадують загадки, закриваючи зображення - відгадки фішками. Той учасник гри, у якого всі зображення будуть закриті, піднімає руку. Виграє той, хто правильно впізнав усі дерева.

Пробний хід. Учитель демонструє одну з карток (бажано збільшений варіант, щоб було добре видно всім учням) і загадує одну з загадок, учні повідомляють відгадку і показують на картці зображення дерева, про яке була загадка. Учитель загадує іще одну загадку про дерево, зображення якого немає на картках. Учні відповідають, про яке дерево була загадка, і додають, що цього дерева немає на картках.
Примітка. Якщо картки лото не вдасться виготовити одразу, то можна використати просто зображення дерев. Учитель читає загадку, учні мають підняти карточку-відгадку. Учасник гри, що підняв не ту картку, кладе її назад до набору, а ті, хто відгадав правильно, відкладає свою картку окремо. Виграє той, у кого в наборі не залишиться жодної картки.

Естафета «Ми прикрасимо ялинку».

Гра проводиться на початку або в кінці уроку для закріплення навичок зображення ялинкових іграшок з натури.

Дидактичне завдання. Розвивати спостережливість, oкомір, вдосконалювати навички малювання з натури.

Дидактичний матеріал. Три великих аркуші паперу з зображенням неприкрашених ялинок, набір ялинкових іграшок нескладної форми на кожен ряд (ліхтарики, бурульки і інші).

Зміст. Клас ділиться на три команди-ряди. Кожна команда отримує по однаковому набору ялинкових іграшок, які розподіляються між учасниками. Перед кожною командою на класній дошці - аркуш паперу з зображенням ялинки. За командою вчителя (або коли закінчиться куплет якоїсь новорічної пісеньки) до дошки по одному виходять учні від кожної команди зі своєю ялинковою іграшкою. Кожен учасник має «почепити» (тобто намалювати або виготовити в техніці паперопластики) свою ялинкову іграшку на ялинку своєї команди. Малюнок виконується простим олівцем. Потім до своїх ялинок підходять наступні три учасники і так далі. Виграє та команда, яка прикрасить ялинку швидко і гарно.

Правило. Кожен учасник команди виходить до дошки прикрашати ялинку своєї команди тільки після того, як на своє місце сів товариш по команді.

Примітка. Закінчені роботи можна буде використати в оформленні класу до новорічного свята.

Гра “Розшукуємо друга, що загубився”.

Дитина дає словесну характеристику свого товариша, а ми намагаємося його знайти серед дітей. Це можна ще розіграти, як захоплюючу детективну гру, де складається фоторобот, який допоможе знайти друга та намалювати, відтворити його характерні особливості.

Вправа «Які голки у сосни і ялинки».

Вправа проводиться перед малюванням з натури гілки сосни і ялини. Ця вправа допоможе учням графічно краще виконати малюнок з натури.

Дидактичне завдання. Вдосконалювати графічні навички учнів (вміння працювати тонким пензлем, наносити мазки у потрібному напрямі).

Дидактичний матеріал. Два аркуші паперу (положення альбомної сторінки) з зображенням гілки сосни і гілки ялини (на кожного учня).

Зміст. Після розгляду гілок сосни і ялини, порівняння їхньої будови, голок (їхньої довжини і особливостей кріплення до гілки) учні отримують аркуші паперу з незакінченим зображенням гілки сосни і ялини. Спочатку учні мають визначити, де зображено гілку ялини, а де - сосни. Потім вони отримують завдання: завершити малюнок у кольорі тушшю або аквареллю, тобто намалювати на обох гілках голки, використовуючи на практиці свій досвід спостереження. Підсумки виконання вправи можна підбити таким чином: кілька учнів по черзі демонструють свої малюнки, а решта визначають, де зображена гілка ялини, а де - гілка сосни. Якщо характер голок передано правильно, то зображення гілок діти відразу впізнають.

Гра “Обличчя клоунів”

За допомогою крапок, паличок, дужок дітям пропонується намалювати обличчя клоунів: веселого, сумного і задумливого. Далі надінемо на клоунів ковпачки та маніжечки, які за формою та кольором відповідали б емоційному виразу обличчя.

Гра “Автопортрет”

Спробуємо намалювати свій словесний портер дивлячись у дзеркало. Це цікава гра і психологічний тест, який розкриває неповторність дитини. Заключним етапом цієї гри є створення автопортрета.

Гра “Зайва картина”

Учням пропонується розглянути репродукції картин, ілюстрації визначити однакові та неоднакові характеристики (жанр картини, вид образотворчого мистецтва, техніка виконання, види портрету, види пейзажу, види скульптури).

Бліц-турнір

а)що є виражальним засобом в живописі( Колір);

б)витвір монументального мистецтва зі скла ( Вітраж);

в)який Київський собор зображений на 10 гривневій купюрі (Успенський);

г)кого називають «титаном» епохи Відродження ( Леонардо да Вінчі);

д)який вид мистецтва в перекладі означає «зодчий» (Архітектура);

е) скільки існує основних кольорів (Три: червоний,жовтий,синій);

ж)як називається жанр живопису де зображують тільки фрукти (натюрморт);

Розмістити стилі архітектури в хронологічній таблиці по епохам

Наприклад: а)Античний; б)Романський; в)Готичний та ін.

Гра «Пантоміма»

Зобразити у формі пантаміми: портрет, палітру, олівець, пензель, папір, фарби, ластик.

Гра «Скринька»

Учитель показує учням скриньку, в якій сховані предмети, за допомогою яких треба відгадати назву картини або видів мистецтва.

4.3. Засоби оцінювання, тести та кросворди з мистецьких дисциплін

Перевірка знань учнів — складова частина навчального процесу. Вона позитивно впливає на засвоєння програмного матеріалу, сприяє поліпшенню організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, підвищує їх відповідальність за якість навчання. В процесі навчання контроль потрібний насамперед вчителю. Для того щоб проаналізувати, наскільки успішно засвоюється навчальний матеріал, виявити і ліквідувати прогалини у знаннях учнів. Контроль дуже важливий і для учнів. Він допомагає їм об'єктивно оцінити свої знання, спонукає до систематичного навчання, вимагає потребу в самостійній роботі, формує мотиви навчання.

Контроль безпосередньо пов'язаний з цілями, завданнями та аналізом. Дані контролю без їх аналізу мертві, а, з іншого боку, при відсутності цілі— нічого контролювати.

Поряд із контролем якості навчання слід розглянути і оцінку, яка має два аспекти:

1) оцінка як процедура оцінювання якої-небудь дії (діяльності);

2) оцінка як вираження в умовних знаках-балах, а також в оцінних судженнях вчителя ступеня засвоєння учнями знань, умінь, навичок, встановлених програмою.

Все більш актуальною в процесі навчання стає самооцінка як один з компонентів діяльності, пов'язаний не з виставленням собі оцінок, а з процедурою оцінювання, характеристикою процесу виконання завдань, його плюсами та мінусами.

Контроль якості навчання з образотворчого мистецтва здійснюється через поточне оцінювання результатів діяльності на уроках; тематичне оцінювання — на основі залікових тематичних робіт (на яке виділяється два чи, при необхідності, більше уроків); підсумкове оцінювання (семестрове) — на підставі тематичних атестацій.

Залікові тематичні роботи можуть здійснюватися у вигляді:

— практичної роботи;

— зображення композицій на великому форматі (АЗ);

— залікових уроків наприкінці теми;

— рефератів та дослідницької роботи за темою, що вивчається;

— заліку у формі індивідуальної чи групової практичної роботи;

— культурологічних ігор-заліків за змістом вивченого матеріалу;

— захисту власних проектів учнів та ін.

Для того, щоб активізувати діяльність учнів під час уроку, навчити їх логічно мислити, швидко орієнтуватись в образотворчій термінології та критично оцінювати навчальні досягнення доцільно проводити тестування. В посібнику представлені тести оцінювання навчальних досягнень учнів, які відповідають вимогам програми з образотворчого мистецтва для 5-7 класів та програми з мистецтвознавства для 5-7, 8-9 класів, художньої культури 10-11 класів. Тестові завдання складені до окремих семестрових розділів, а також до тем «Графіка», «Живопис», «Архітектура», «Скульптура», «Декоративно-прикладне мистецтво» та ін.

Ігрові художньо-педагогічні технології, а саме кросворди, ребуси, ігрові вправи, тести урізноманітнюють і доповнюють композицію уроку мистецтва і є засобом оцінювання, підвищують його ефективність якщо вони розроблені з дидактичною та виховною доцільністю і впроваджені з методичною майстерністю.

Відомо зі шкільної практики, що серед ігрових форм учителі надають перевагу вікторинам, подорожам, рольовим іграм. Так само можна сказати й про такі ігрові завдання, як ребуси, кросворди. Вони активізують засвоєння художньої інформації як у площині візуальних уявлень, так і на рівні мистецьких понять і відповідної термінології.

В посібнику представлені також кросворди з образотворчого мистецтва для учнів 4, 5, 6, 7 класів, які відповідають вимогам програми державного стандарту.

Висновки

Школа готує кожну дитину до життя, для цього потрібно не тільки дати їй освіту і виховання, але і розвинути її індивідуальні здібності. Навчити створювати нове, жити і творити по законам краси. Визначне місце у цьому належить образотворчому мистецтву. Яке є засобом пізнання навколишнього світу, джерелом натхнення і духовного збагачення людини.

Заняття образотворчим мистецтвом створюють великі можливості для всебічного розвитку людини. Малювання розвиває і розумово і естетично, допомагає пізнати навколишній світ. Воно розвиває здорову пам’ять, просторове мислення і здатність до образного уявлення.

На уроках образотворчого мистецтва діти вчаться відчувати і сприймати красоту, насолоджуватися нею, радіти їй. Навчання малюванню розвиває зорове сприймання учнів, формує їх уміння усвідомлювати побачене, порівнювати між собою предмети і явища, спостерігати. Образотворче мистецтво в школі сприяє утворенню чітких і точних уявлень про форму предметів і тим самим впливає на точність, якість і чіткість думки, а це в свою чергу, впливає на творчість, на винахідливість.

Проте вчитель малювання школи, в якій до образотворчої діяльності залучаються всі учні, а не особливо обдаровані, повинен постійно удосконалювати методику роботи, поповнювати свій творчий запас, займатися самоосвітою і будувати свої уроки так, щоб кожен учень зустрічав учителя із почуттям радості. Потрібно працювати так, щоб кожен учень міг сказати про свого вчителя так, як говорив про Ференце Лісте А.Зілоті: “Він був ніби сонце, коли стояв серед нас; почуття було таке, що раз він з нами, нам увесь світ ніщо, і кожен раз від нього ми йшли щасливі, радісні, із сяючими обличчями, і наші губи самі собою розпливалися в усмішці”.

Палітра Лавренюк

Сторінки

Проблемна тема

РОЗДІЛ 4 Шляхи реалізації продуктивного навчання

4.1. Інноваційні технології в активізації пізнавальної діяльності на уроках образотворчого мистецтва.

Немає коментарів:

Дописати коментар